Кращою системою удобрення плодоносних садів за утримання грунту в міжряддях під чорним паром є органомінеральна, за якої поєднується внесення мінеральних добрив з органічними.
Кращою системою удобрення плодоносних садів за утримання грунту в міжряддях під чорним паром є органомінеральна, за якої поєднується внесення мінеральних добрив з органічними.
Поєднання органічних і мінеральних добрив не тільки забезпечує збільшення і підтримку на певному оптимальному рівні вмісту в грунті основних елементів мінерального живлення в легкодоступній для рослин формі, але і є важливим прийомом поліпшення фізичних, фізико-хімічних і агрохімічних властивостей грунту. В якості органічного добрива доцільно використовувати гній, компости, а в умовах достатнього зволоження або зрошення висівають сидеральні культури на зелене добриво.
Органічні добрива (гній, компост) вносять один раз на три-чотири роки, чергуючи, за можливості, через кожні два роки з висівом сидератів. Мінеральні добрива вносять щорічно.
Органічні добрива (гній, компост) вносять один раз на три-чотири роки, чергуючи, за можливості, через кожні два роки з висівом сидератів. Мінеральні добрива вносять щорічно.
В умовах сучасного обмеженого надходження органічних добрив та високої вартості мінеральних найраціональнішою буде сидерально-мінеральна система удобрення плодових насаджень, тобто вирощування різних сидеральних культур у міжряддях саду з мінімально необхідним диференційованим застосуванням мінеральних добрив. Вирощування сидеральних бобових, олійних і злакових культур слід чергувати в часі та поєднувати з внесенням відповідних доз і складу мінеральних добрив, які потрібно встановити для плодових культур у різних грунтово-кліматичних зонах.
Сидерати висівають у саду в другій половині літа, коли потреба плодових дерев у воді й елементах мінерального живлення зменшується. На легких грунтах кращою сидеральною культурою в садах є люпин. Його висівають у кінці червня або на початку липня. За сприятливих умов зволоження люпин дає 400 ц/га зеленої маси, що рівнозначно 20-25 т/га гною. На грунтах, багатших поживними речовинами, можна використовувати на зелене добриво також гірчицю і фацелію. Вони мають менший вегетаційний період, ніж люпин, тому їх слід висівати у першій половині липня.
Перед посівом сидеральних культур у міжряддях саду вносять фосфорні та калійні добрива з розрахунку по 60 кг поживного елемента фосфору і по 90 кг калію на гектар. Якщо висівають не бобові сидеральні культури, то, крім фосфору (Р2О5) і калію (К2О), вносять також по 90 кг/га азоту під передпосівну культивацію. Сидерати висівають тільки в добре зволожений грунт. Рекомендують такі норми висіву сидеральних культур, кг/га: люпин - 225, гірчиця - 20, фацелія - 15.
Останніми роками в низці районів із достатнім зволоженням, а також в умовах штучного зрошення добрий ефект дає дерново-перегнійна система утримання міжрядь у садах, сутність якої полягає в їхньому задернінні з періодичним (шість-вісім разів за вегетаційний період) скошуванням травостою. Скошена і подрібнена трава залишається на місці в якості мульчі. У пристовбурних смугах завширшки 1,5-2 м для боротьби з бур'янами, як правило, застосовують просаповування або внесення гербіцидів. За дерново-перегнійної системи утримання грунту в садових міжряддях застосовують мінеральну систему удобрення. Органічні добрива не вносять.
Норми фосфорних і калійних мінеральних добрив як за утримання грунту під чорним паром, так і за дерново-перегнійної системи диференціюють з урахуванням продуктивності насаджень і забезпеченості грунту рухомими сполуками фосфору і калію.
Способи визначення кількості добрив для внесення в грунт
1. На основі агрохімічного аналізу грунту (основний)
Цей спосіб найточніший, але потребує проведення аналізу грунту в агрохімічній лабораторії. Норми фосфорних і калійних мінеральних добрив слід встановлювати диференційовано для кожного конкретного випадку, виходячи з рівня забезпеченості грунту рухомими сполуками фосфору і калію. На кожний міліграм фосфору або калію, якого не вистачає в грунті до рівня оптимальної забезпеченості (з розрахунку на 100 г грунту), слід внести зазначену в таблиці 2 кількість відповідних добрив. За оптимальний рівень береться нижня межа оптимальної забезпеченості грунту (табл. 1). Обчислення проводять з розрахунку на 40-сантиметровий шар грунту.
Нижче наведемо приклад розрахунку передпосадкової норми добрив для доведення їх до рівня оптимальної забезпеченості грунту.
Наприклад, агрохімічним обстеженням ділянки, запланованої під сад, встановлено, що вміст фосфору в 40-сантиметровому шарі грунту (за Чириковим) становить 10 мг на 100 г грунту. Грунт темно-сірий опідзолений. Нижня межа оптимального рівня вмісту фосфору в ньому, згідно з даними таблиці 1, становить 16 мг на 100 г грунту. Отже, не вистачає рухомого фосфору до оптимального його вмісту в грунті 6 мг на 100 г грунту. За даними таблиці 2, на кожний міліграм, якого не вистачає, потрібно внести по 90 кг/га д. р. фосфорних добрив. Таким чином, повна передпосадкова норма фосфорних добрив дорівнює 6 х 90 = 540 кг/га д. р. Аналогічно розраховують норми калійних добрив.
Норми добрив, розраховані для доведення до оптимальної забезпеченості грунту рухомим фосфором і калієм, не повинні бути надмірно високими. Максимальна кількість унесених одноразово перед закладанням саду фосфорних добрив не має перевищувати 600 кг/га поживного елемента, калійних - у районах Полісся, Лісостепу і в передгір'ях Карпат - 800 кг/га, а в степовій зоні на чорноземах звичайних, південних і темно-каштанових грунтах - 600 кг на гектар.
За високого рівня забезпеченості фосфором і калієм грунт не потребує додаткового їхнього внесення.
Органічні добрива в плодоносних насадженнях застосовують один раз у три-чотири роки, азотні - щорічно (таблиця 3).
2. На основі листкової діагностики рослин (допоміжний)
Цей спосіб допомагає уточнювати дози азотних і калійних добрив. У кожному конкретному випадку використовують також дані про вміст азоту і калію в листках однорічних пагонів у фазу закінчення їхнього росту: третя декада липня - перша декада серпня (табл. 4).
Визначити потребу у внесенні добрив на основі листкової діагностики можна як у лабораторних умовах, так і в польових за допомогою портативного приладу "Флоравіт". Цей прилад розроблений Інститутом кібернетики НАН та Інститутом садівництва НААН і дає змогу в польових умовах виявити дефіцит азоту та карбонатний хлороз у рослині.
Встановлювати норми мінеральних добрив за даними хімічних аналізів грунту і листя можна не щороку - достатньо цю роботу провести один раз на чотири-п'ять років, відповідно змінюючи дози добрив.
3. На основі візуальної листкової діагностики (допоміжний)
Цей спосіб є приблизним, але, завдяки набуттю певних навичок, допомагає оцінити стан мінерального живлення рослин та визначити дефіцит макро- і мікроелементів.
Якщо рослинам тривалий період не вистачає для нормальної життєдіяльності будь-якого елемента мінерального живлення, біологічні процеси в їхніх тканинах порушуються. Ці порушення супроводжуються зменшенням продуктивності, погіршенням ростових процесів, морфологічними й анатомічними змінами, що, своєю чергою, супроводжуються появою типових симптомів недостатності відповідних елементів живлення на листках та інших органах. Використовуючи ці зовнішні ознаки, можна визначити потребу рослин у добривах.
Застосовуючи метод візуальної діагностики для встановлення потреби плодових, ягідних рослин у добривах, слід брати до уваги, що фізіологічна роль окремих елементів так само, як і здатність рослин використовувати повторно раніше засвоєні елементи (процес реутилізації), неоднакові. Азот, фосфор, калій і магній реутилізуються добре, тоді як кальцій, залізо, сірка, майже всі мікроелементи - погано. Тому недостатність елементів, які реутилізуються, супроводжується зазвичай появою симптомів голодування на нижніх, старіших, листках пагонів, а за нестачі елементів, які погано або зовсім не реутилізуються, - на верхніх, молодих, листках.
Як правило, поява візуальних ознак порушення мінерального живлення рослин пов'язана з тим, що тканини вже необоротно змінилися або загинули. Тому слід якомога раніше помітити ці порушення, щоб якомога раніше встановити причини, що їх викликають.
Нижче наводимо коротку характеристику зовнішніх ознак нестачі поживних елементів для плодових і ягідних рослин.
Азот. Нестача цього елемента супроводжується появою (перш за все, на нижній частині пагонів) світло-зелених листків, які пізніше стають жовто-зеленими, помаранчевими, а іноді червоними. Ці листки рано опадають. Ріст пагонів послаблюється, їхня кора набуває коричнево-червоного відтінку. Верхівкові бруньки формуються передчасно. Верхні листки зазвичай притиснуті до пагона, мають невеликий кут відходження від нього. Плоди дрібні, часто інтенсивно забарвлені, рано осипаються.
Фосфор. Нестача цього елемента супроводжується утворенням коротких і тонких пагонів. Листки набувають фіолетового відтінку за загального темно-зеленого забарвлення. Квітів і плодів утворюється мало, плоди дрібні, погано забарвлені, з недорозвиненим насінням. Навесні бруньки розпускаються дуже повільно. Листки опадають передчасно. Засохле листя має темний, майже чорний, колір.
Калій. За недостатньої кількості цього елемента листки по краях жовтіють, потім пожовклі тканини починають відмирати, внаслідок чого утворюється коричнева облямівка. Пожовтіння і відмирання тканин за різкого калійного голодування може поширитися і між жилками, які майже весь час залишаються зеленими. Верхні листки на пагонах майже не уражуються. Плоди виростають дрібні, передчасно осипаються, мають низькі смакові якості. Особливо чутлива до нестачі калію слива, яка є свого роду індикатором дефіциту калію.
Кальцій. За його дефіциту бруньки на верхівках пагонів відмирають, краї молодих листочків загортаються вгору і також відмирають. Кісточкові при цьому страждають камедетечією (гоммозом). Плоди, вирощені за кальцієвого голодування, мають низьку лежкість і уражуються ямкуватістю. Нестача кальцію відмічається, в основному, на кислих грунтах. Вона може бути викликана також унесенням значної кількості калійних і магнієвих добрив, особливо на піщаних грунтах.
Магній. Недостатня його кількість викликає появу на листі біля основи пагонів світло- або сіро-зелених плям (плямистий хлороз), які пізніше, після відмирання тканин, стають темно-коричневими. Листки зморшкуваті, передчасно опадають, залишається лише невелика їхня частина на верхівках пагонів у вигляді розетки. Плоди дрібні, несмачні, погано дозрівають і зберігаються. Морозостійкість пагонів знижується.
Залізо. За дефіциту цього елемента молоді листки на верхівках пагонів стають жовтуватими і навіть білими - це ураження рослин хлорозом. Жилки листя спочатку залишаються зеленими, та пізніше і вони втрачають забарвлення. Хлорозом на пагонах менше уражуються нижні листки, оскільки залізо погано реутилізується в рослинах. Якщо його бракує в грунті тривалий час, то по краях і між жилками пожовклого листя з'являються коричневі плями відмерлої тканини, окремі пагони при цьому відмирають. Хвороба може проявитися навесні, влітку і на початку осені. Протягом вегетації вона може зникати і знову проявлятися. Дерева, уражені хлорозом, поступово припиняють ріст і знижують урожайність. Кора хворих дерев сильніше уражується морозом.
Марганець. Нестача марганцю викликає захворювання, яке називається плямистістю листя (через чітко виражені плями у початковий період вегетації). Уражені листки втрачають зелений колір і стають світло-зеленими. Симптоми поширюються з країв листя до середини.
У яблуні ознаки дефіциту марганцю схожі на симптоми залізного голодування. Але за нестачі заліза ознаки з'являються переважно на молодих листках, а марганцю - на всіх, але частіше на старих. Крім того, марганцеве голодування характерне тим, що в початковій стадії біля середньої жилки залишається значно більше зелених тканин порівняно з голодуванням залізним. Тривале і гостре марганцеве голодування призводить до відмирання гілок.
Бор. Недостатня кількість бору в яблуні та груші викликає хворобу - коркуватість плодів. У м'якоті з'являються круглі водянисті плями. Вони швидко буріють, перетворюються на виразки, які підсихають і нагадують корок, на якому з'являються тріщини. Бурі частини ураженої м'якоті мають гіркий смак. Недостатність бору проявляється і на листі. На верхівках пагонів утворюються розетки, а за тривалого голодування впродовж кількох років пагони відмирають і спостерігається суховерхівковість. Молоді пагони виростають укороченими. На корі молодих гілок часто помітні здуття і тріщини.
Цинк. За нестачі цинку бруньки плодових рослин розпускаються слабо. Найхарактернішою ознакою цього захворювання є утворення навесні розеток дрібного скрученого листя (розеткова хвороба, дрібнолистковість). Листки дуже вузькі, з хвилястими краями і хлорозними плямами посередині пластинки, краї у вигляді вузької кайми можуть залишатися темно-зеленими, пагони і гілки ламкі. Квіткових бруньок на деревах утворюється мало, плоди виростають дрібними і спотвореними. Відмирати пагони можуть з першого року ураження, хоча це явище спостерігається найчастіше через кілька років після початку голодування.
Візуальна діагностика
поживних елементів
Візуальну діагностику кореневого живлення плодових рослин потрібно використовувати, оскільки вона дає змогу виявити осередки несприятливого стану кореневмісного шару грунту. При цьому слід мати на увазі, що деякі пошкодження викликані не порушенням живлення, а іншими причинами. Так, важко відрізнити ознаки голодування від ознак надмірного живлення, оскільки нестача одного з елементів супроводжується надмірним надходженням інших. Подібність симптомів, викликаних різними причинами, наприклад поява опіку на листках, може бути результатом недостатнього надходження води в рослину, інтенсивної транспірації за надмірної сухості повітря, затоплення кореневої системи, дефіциту калію, збільшення співвідношення N:К в грунті тощо. Здебільшого ознаки нестачі з'являються настільки пізно, що навіть терміновим унесенням відповідних добрив досить важко відновити нормальний стан і продуктивність рослин.
Візуальна діагностика не потребує лабораторної техніки, тому простіша і доступніша. Для використання цього методу в практичних цілях потрібно переконатися, що поганий стан рослин пов'язаний із фізичними функціями якого-небудь елемента, а не з іншими, часто невідомими, причинами.
У зв'язку з цим, метод візуальної діагностики можна використовувати тільки як додатковий і приблизний за обов'язкового застосування описаних точніших методів - грунтової та рослинної діагностики.
Д. Гречковський,
завсектором агрохімії
та грунтознавства ІС НААН