Що потрібно для регулярного плодоношення яблунь

Для регулярного плодоношення яблуні в сучасній інтенсивної культурі, як і в садах з широкими кронами, необхідна помірна сила росту, яка підтримується в певних межах прийомами агротехніки, в першу чергу відповідної обрізки. Експериментально встановлено, що незалежно від типу насадження раціональної кроні яблуні притаманний такий оптимальний рівень зростання, коли частка однорічних приростів становить 20-30% (частіше близько 20%) до загального обсягу кількості цих приростів спільно з плодовими прутиками, копьеца, кольчатками і складними кольчатками (плодухи). Прирости продовження, так звані кінцеві прирости, гілок і обростають гілок при цьому мають оптимальну довжину близько 45-50 см. Зниження кількості однорічних приростів до 10-15% і менше супроводжується зменшенням їх довжини і веде до періодичності плодоношення. Оптимальною середньою

Обрізка яблуні

Те, як буде проведено обрізування яблуні, матиме вирішальний вплив не лише на обсяг урожаю, а й на його якість.

  

Передусім слід пам'ятати про те, що головною метою обрізування є забезпечення доступу до всіх ділянок крони сонячного світла – воно має вирішальне значення для якості плодів. Затінена зав'язь інтенсивно опадатиме після хімічного проріджування. Плоди, до яких дістанеться лише 70% обсягу світла, що його отримує незатінена верхня частина крони, не вироблять антоціани і не забарвляться, їх діаметр буде меншим – до бажаних розмірів вони не зможуть вирости. Практика показала: щоб забезпечити рівномірний доступ сонячного світла до середини крони дорослої яблуні висотою 2,3–2,5 м, на дереві має бути не більше 12–16 плодоносних гілок. У кроні дерева висотою 3,3–3,5 м таких гілок має бути 20–24. Спосіб обрізування вибирають залежно від форми крони дерев. У більшості сучасних яблуневих садів надають перевагу кронам у формі стрункого або широкого веретена, отже я зосереджуся на принципах обрізування саме таких крон.

Удобрення плодоносного саду

Кращою системою удобрення плодоносних садів за утримання грунту в міжряддях під чорним паром є органомінеральна, за якої поєднується внесення мінеральних добрив з органічними.

Кращою системою удобрення плодоносних садів за утримання грунту в міжряддях під чорним паром є органомінеральна, за якої поєднується внесення мінеральних добрив з органічними.

Поєднання органічних і мінеральних добрив не тільки забезпечує збільшення і підтримку на певному оптимальному рівні вмісту в грунті основних елементів мінерального живлення в легкодоступній для рослин формі, але і є важливим прийомом поліпшення фізичних, фізико-хімічних і агрохімічних властивостей грунту. В якості органічного добрива доцільно використовувати гній, компости, а в умовах достатнього зволоження або зрошення висівають сидеральні культури на зелене добриво.
Органічні добрива (гній, компост) вносять один раз на три-чотири роки, чергуючи, за можливості, через кожні два роки з висівом сидератів. Мінеральні добрива вносять щорічно. 

Резистентні сорти: нові підходи до вирощування яблук

Хвороби — один із головних чинників недобору врожаїв. На сьогодні через них ми не добираємо понад 20% урожаю яблук. Тож на чому краще зекономити — на хімічному захисті чи на селекції, впроваджуючи нові стійкі сорти.

Хвороби — один із головних чинників недобору врожаїв. На сьогодні через них ми не добираємо понад 20% урожаю яблук. Тож на чому краще зекономити — на хімічному захисті чи на селекції, впроваджуючи нові стійкі сорти.

ЗАХИСТ САДУ ПІСЛЯ ЦВІТІННЯ І НА ПОЧАТКУ ЛІТА

Період після цвітіння та початок літа є дуже важливим і вирішальним для садівників. Це не тільки час збирання врожаю (суниця, вишня, черешня), а й вчасного та кваліфікованого захисту рослин від шкідників та хвороб. Пасивно спостерігати за розвитком шкідливих організмів справжній садівник не дозволить собі. Знизити шкодочинність і регулювати розвиток шкідників можна різними методами. Крім практичних порад, у статті розглянуто останні напрацювання лабораторії захисту рослин Інституту садівництва, які посприяють підвищенню ефективності та екологічності захисних заходів плодово-ягідних культур.

Значних збитків плодовим деревам завдають щитівки та несправжньощитівки; масово поширені й шкідливі (особливо в зоні Степу) каліфорнійська, а в Лісостепу — комоподібна щитівки. Через 33–38 днів після цвітіння пізніх сортів яблуні відроджуються личинки-мандрівниці каліфорнійської щитівки, які, висмоктуючи сік із кори, плодів і листків, спричинюють засихання пагонів і гілок, а на плодах залишаються червоні цятки, через що погіршуються їхні смакові та товарні якості. Розвивається в двох поколіннях. Личинки комоподібної щитівки відроджуються після цвітіння. Шкідник дає одне покоління.

Як сформувати крону "стрімке веретено"

Поради Інтенсивного Саду

Сформоване дерево має масштаб, центральний провідник і відростаючі гілки які рівномірно розміщені по стовбуру через 15-20 см. Біля основи стовбура формуються гілки більшої, а вище - меншої довжини. Цим створюється крона, що має контур подовженого конуса з шириною основи 1-1,5м. і з 20-30-ма відростаючими гілками.

У зв'язку з використанням карликових підщеп і швидкоплідних сортів у перші 4-5 років вегетації застосовується мінімальна обрізка, що сприяє

ЗАХИСТ САДУ до цвітіння рослин

Із настанням відлиги сніг у саду швидко розтає. Стабільна плюсова температура повітря сприяє розвитку первинної інфекції основних збудників хвороб і реактивації шкідників. Рослини розвиваються, бруньки бубнявіють і розпускаються. На молоді листочки осідають спори фітопатогенів, на рослини нападають шкідники. Для зниження щільності популяцій шкідливих організмів слід вжити захисних заходів проти них на плодових і ягідних культурах у фенофази розпускання бруньок — рожевий бутон. Головне виконати їх вчасно і кваліфіковано.

Плодові культури
Серйозною небезпекою для плодових дерев і кущів у період розпускання бруньок є садові довгоносики. Найпоширенішими є сірий бруньковий довгоносик і яблуневий квіткоїд. Встановлено, що за температури повітря 10...12°С один жук брунькоїда здатен за добу пошкодити понад 50% бруньок на саджанці. Слабке закладення генеративних утворень на яблуні та груші загрожує їм масовим пошкодженням квіткоїдом. У фенофазу оголення бутонів проводять обприскування плодових дерев і кущів проти довгоносиків.

Регаліс® - бiо регулятор росту для плодiвництва

У сучасному плодівництві регуляція вегетативного росту набуває все більш важливого значення. Препарат Регаліс® був спочатку розроблений компанією BASF спеціально для контролю вегетативного росту пагонів яблуні. Цінність продукту підвищується завдяки таким додатковим ефектам, як пригнічення вторинної інфекції небезпечної бактеріальної хвороби плодових культур – бактеріального опіку (Erwinia amylovora). Регаліс® має дуже сприятливі токсикологічні та екотоксикологічні характеристики. Препарат Регаліс® зареєстрований в багатьох країнах світу.

Переваги біо регулятора Регаліс^®

·   Регуляція росту: вкорочені пагони та утворення меншої кількості неплодоносних пагонів сприяють скороченню витрат при проведенні зимової обрізки.

·   Врожайність: поліпшене утворення зав'язі стабілізує врожайність, що особливо важливо при періодичності плодоносіння та після ураження квітів весняними заморозками.

Особливості зберігання плодів яблук

В умовах фермерського та приватного садів для зберігання плодів можна використовувати будь-які приміщення, в яких можна підтримувати постійну температуру не вище 5^оС і не нижче 0-1^оС з вологістю повітря 80-90%. 

 

Краще приміщення - льодовики і льохи, набиті снігом. Придатні також прості земляні погреби, неопалювані приміщення - кімнати, коридори, підвали, де температура взимку не падає нижче мінус 1-2^оС.

 

Для того щоб попередити псування плодів під час тривалого зберігання, необхідно проводити ретельну дезінфекцію підвалів, інвентарю та обладнання. Не пізніше ніж за три тижні до завантаження плодів сховище дезинфікують і білять вапном. Після дезінфекції приміщення добре провітрюють і просушують.

 Однією з головних умов успішного зберігання плодів є їх швидке охолодження після знімання. Відомо, що затримка знятих плодів на день за температури 18-20^оС скорочує термін зберігання на 10-15 днів. Для різних сортів яблуні температура зберігання плодів повинна бути в межах від +4 до - 1^оС. Яблука сортів Антонівка звичайна, Переможець, Богатир вимагають більш високої температури: +2-+4^оС, а при більш низьких температурах зберігання захворюють побурінням м'якоті. 

 

Плоди сортів Пепін шафрановий, Уелс, Північний синап краще зберігаються за температури ± 1^оС. У зберіганні для кожного сорту повинна бути певна і постійна температура, перепади навіть у межах 2-3^оС викликають інтенсивне дихання плодів, прискорюють процеси перезрівання, знижують лежкість і якість плодів. Небезпечно знижувати температуру нижче -2^оС - це може призвести до підмерзання плодів. Для зниження температури в підвалах, льохах та інших приміщеннях без штучного охолодження рекомендується для вентиляції холодне нічне повітря.

Щоб бджоли не минали сад

Не секрет що без якісного опилення не можна розраховувати на повноцінний врожай.  Бджоли будуть частіше залітати у ваш сад, якщо Ви на своїй ділянці посадите такі декоративні рослини такі ,як айстри,алісум (бурачок), голеніум, жоржини, годецію, лаванда, конвалія,жасмин, оман, кляркію, дзвіночки,космею, люпин, настурцію, рудбекію, фецелію, бузок,і звичайно троянди.Щоб принадити на город корисних комах, насійте зонтичні рослини  (кріп, морква,  петрушка, коріандр),

Перевага низькорослих фруктових дерев перед високорослими

Низькорослі дерева

1. Сучасні найперспективніші сорти. Значно більший асортимент.
2. Висока скороплідність: перше яблуко можна отримати у перший рік після садіння.
3. Висока врожайність.
4. Висока якість плодів.
5. Більш раціональне використання землі.
6. Легко  і зручно доглядати, як  в умовах великого саду, так  і в умовах невеликої  садової ділянки.

Сорт Делела

Десертний солодкаво-кислий сорт середнього періоду дозрівання. Зберігаються після збору бл. 2 місяців.
Плоди: великих розмірів (до 200 г) округло-конічної форми, жовтуватого кольору вкритого майже по всій поверхні оранжево-червоним рум'янцем. М’якоть жовтувата, соковита, десертного кисло-солодкого смаку.
Час дозрівання: середина серпня.
Витривалість: зимостійкий та хворобостійкий сорт.
Перший урожай: на 3-й рік після посадки.
Дерево: низькоросле, росте до 3,5 м.

Богемія

 Десертний пізній сорт. Плоди зберігаються півроку після збору.

Плоди: великих розмірів (до 180 г), червоного із жовтизною кольору, малозернисті, округлої форми. Шкірочка тоненька та щільна. М’якоть кремового відтінку, соковита, духмяна, вишуканого солодкаво-кислого смаку.
Час дозрівання: кінець вересня.
Витривалість: виділяється високою зимостійкістю та середньою стійкістю до парші, мучнистої роси та бактеріальних опіків.
Перший урожай: на 3-й рік після посадки.
Дерево: Низькоросле, росте до 3, 5 м.

Сорти слив

Ренклод колгоспний. Сорт отриманий І. В. Мічуріним від схрещування сорту Ренклод зелений з терносливою. Це один з кращих сортів сливи. Має високу морозостійкість, рясну врожайність і раннє дозрівання плодів. Служить стандартним сортом в Ленінградській, Калузької та інших областях. У пору плодоношення вступає рано - на 4-5-й рік. Плодоносить щорічно більше на букетних гілочках і частково на однорічному прирості. Дозрівання дружне - у другій половині серпня. Середній урожай з восьмирічного дерева - 9 кг (максимальний - 18 кг), з одинадцятирічного 39 кг (максимальний-51 кг). Сорт самобезплідний. Запилювачі: Скороспілка червона, Угорка московська, Ренклод терновий, Терн великоплідний.

Окулировка садовых деревьев для начинающих

Много разных способов размножения плодовых растений известно садоводам. Окулировка — один из наиболее распространенных. Достоинство его в том, что практически из любой хорошо сформировавшейся почки можно получить новое растение со всеми свойствами исходного сорта.

Бактеріальний опік плодових

Бактеріальний опік плодових, збудником якого є Erwinia amylovora, надзвичайно шкодочинна хвороба плодових культур.Erwinia amylovora — грам-негативна паличкоподібна бактерія родини Enterobacteriaceae, облігатний паразит рослин та небезпечний фітопатоген. Збудник уражує близько 170 видів рослин. Найбільшої шкоди завдає рослинам родини Rosaceae. Найчутливішими плодовим культурами до опіку є: груша, яблуня, айва, слива, абрикос, вишня, персик. Декоративні тадикорослі: глід, піроканта, горобина, китайська айва, спірея, троянда. Існує виражена сортова різниця в чутливості до захворювання.

Моніліальний опік або плодова гниль

Моніліальний опік (яблуні, груші) або плодова гниль - це захворювання, що вражає рослини не тільки зерняткових, але і кісточкових порід. Збудник – надзвичайно небезпечний гриб, що уражає не тільки плоди, а й вегетативні частин рослини. Проявляється хвороба у вигляді гнилі плодів та ягід. Майже всі культури вражаються цією хворобою. Якщо сад недоглянутий, це може привести до 100% загибелі плодів. Якщо на рослинах або під ними залишилися муміфіковані заражені плоди, то подальше поширення хвороби гарантоване. Зберігається збудник хвороби 2 роки навіть на землі.

Найпоширеніші шкідники й хвороби зерняткового саду та система захисту від них

За даними весняних контрольних обстежень, які щороку проводять спеціалісти Державної інспекції захисту рослин, добре перезимувало 60-90% шкідників та майже всі збудники хвороб. Цьогорічної вегетації серед шкідників зерняткового саду найпоширеніші листогризучі - довгоносики, листокрутки, молі, в незахищених садах –білан жилкуватий, золотогуз, шовкопряди, із сисних шкідників - кліщі, попелиці, листоблішки, щитівки, зплодопошкоджуючих – яблунева плодожерка, плодові пильщики тощо.

Борьба с Вредителями. Яблонный плодовый пилильщик

Трапляється повсюдно, особливо численний у Лісостепу та Поліссі. Пошкоджує плоди яблуні.

Імаго завдовжки 6 – 7 мм; зверху темнобурий, знизу жовтий; черевце зверху чорне, знизу рудуватожовте, ноги жовті; вусики 9членикові, короткі; дві пари прозорих крил з темними жилками. Яйце розміром 0,7 мм, овальне, білуватосклисте. Личинка завдовжки 12 – 13 мм, жовтуватобіла, зморшкувата, блискуча, з червонобурою головою; черевних ніг — сім пар. Лялечка — 7 – 8 мм, біла, в щільному овальному сірому коконі.

Борьба с вредителями. Аленка мохнатая

Аленка мохнатая (Оленка волохата или жук бронзовка). Уничтожает на плодовых деревьях и кустах весь цвет за считанные часы, тем самым оставляя садоводов без будущего урожая.  Борьба с Аленкой мохнатой затруднительна.

как предполагают ученые, родиной этого вредителя является Азия. В Украине нашествие Аленки мохнатой в большей степени было замечено в степной и лесостепной зоне.

Биологические сведения об Аленке мохнатой (жуке бронзовке)

Жук бронзовка из рода майских жуков. Зимой обитает в почве, там же ночью спит и прячется от дождя и холода. Корни растений не поедает. Питается растительными остатками, гумусом.